Традиційна японська чайна церемонія

Опис

Чаювання — «це час, відібраний у буднів, коли гість може звільнитися від усього, що його пригнічує. Сувора закономірність, якщо вона здійснюється без примусу, є основою прекрасного й гармонійно-вільного руху, який об’єднує простір і предмети. Так виникає щось, що буквально можна назвати витвором мистецтва » (Какуцо Окакура).

Керівником Київської школи тяною та представником школи «Урасенке» в Україні є Ольга Борисівна Сильницька-сенсей — людина, для якої Шлях Чаю це не просто викладацька діяльність, а насамперед, спосіб життя.

Проводять церемонію Оксана Якубинська (викладачка Української школи «Тяною» — японського чайного дійства, напрям «Урасенке»).

• Внесок: 5000 грн (одна-дві особи).
• Тривалість церемонії: 1,5 години.

Принципи японської чайної церемонії

Суть церемонії відображають чотири принципи: Ва, Кеї, Сеї, Дзяку, що означає — гармонія, повага, чистота, спокій. Гармонія — у взаєминах між людьми, людини та природи й довкілля; повага — до всіх і до всього, що виражається в щирих почуттях подяки за те, що ми маємо; чистота — фізична й духовна; спокій — душевна рівновага, яка приходить через розуміння перших трьох принципів.

Мистецтво приготування чаю — «тя-до» просякнуте строгістю буддизму та має мету допомогти душі знайти спокій. Предмети, які оточують людей під час чаювання, жести, церемоніальні вирази передають із покоління в покоління. Повна церемонія можлива тільки в особливій обстановці — спеціальній чайній кімнаті в чайному будиночку, куди господарі запрошують найпочесніших гостей.

Отже, посеред кімнати — квадратна виїмка, в якій на керамічному піддоні тліє деревне вугілля. Над ним — котел. Гостей розсаджують біля нього по обидва боки на дзабутони — ватні подушки. Сидіти, схрестивши ноги, вважається розв’язним, витягати їх у бік сусіда — непристойним. Сидіти слід на власних п’ятах, підклавши під коліна дзабутон.
Господиня чи господар готує чай і з поклоном подає піали з чаєм гостям. Він чи вона наливає окріп бамбуковим черпаком у порцелянову або глиняну піалу, ополіскує її, витирає серветкою. Потім кладе в піалу щіпку найдрібнішого порошку — церемоніального зеленого чаю, наливає окріп, збиває чай бамбуковим віночком до консистенції густої сметани.

Уся чайна церемонія передбачає певний аскетизм у діях. Спільноту підбирають ретельно. Одяг має відповідати традиції ритуалу. Перед початком чайної церемонії гості проводять деякий час у передпокої, знімають взуття, скидаючи у такий спосіб буденну суєту, і налаштовуються на піднесений лад — цьому сприяє вся обстановка чайного будиночка. За чаєм і неквапливою бесідою минають кілька годин…